Міфи про дистанційне навчання

Відсутність живого контакту між викладачем і учнями знижує якість навчання. У структурі очного навчання більшості вузів в дійсності відводиться вкрай мало часу саме на навчальне спілкування: мізер спілкування на лекціях, дещо більше, але все одно трохи спілкування на семінарах, при написанні курсових, рефератів і при підготовці до заліків. Крім того, велика частина інформації сприймається людиною через зір, а не через слух. Відсутність безпосереднього контакту з викладачем з лишком відшкодовується спілкуванням за допомогою електронної пошти за матеріалами курсів. Використовуючи письмову мову, учень «промовляє» матеріал, краще формулює свої питання, а також має можливість зазирнути в архів листування. У цілому спілкування з викладачем стає більш індивідуальним, чого важко досягти при очному навчанні.

Дух змагання між учнями володіє чарівними мотивуючими властивостями.

Виявляється, що 55% учасників досліджень в Європі та Америці говорять, що ніколи навіть не порівнювали свої результати навчання з середніми результатами по групі або результатами окремих учнів.

Віртуальне навчання - віртуальні знання.

Знання, отримане будь-яким шляхом, буде віртуальним: інформація, перш ніж стати знанням, проходить через ланцюг рецепторів, накладається на наявні асоціації, обробляється і «розкладається» у мозку по місцях. Між видачею інформації та її отриманням завжди є як тимчасова, так і просторова дистанція. З цієї точки зору очний навчальний процес мало чим відрізняється від дистанційного. Важливе значення має також мотивація учнів. У студентів-дистанційників вона дуже велика, вони усвідомлюють, що результат їх дистанційного навчання залежить від них самих більше, ніж при очному навчанні. Зрештою, дистанційний варіант одержання освіти, також як і заочний або екстерновий, вибирає сам студент. І, нарешті, в більшості дистанційних програм є так звана контактна фаза, коли студенти зустрічаються з викладачами.

Якість знань, отриманих при дистанційному навчанні, нижче, ніж при очному навчанні.

Це у вирішальному ступені залежить від учасників освітнього процесу та якості навчальних програм. Невже в студента, що навчався очно в Тмутараканське інституті рибно-хутряної промисловості (де є всього один професор, і той у вигляді пам'ятника перед входом до інституту, де сучасний комп'ютер бачили тільки на картинці), знання будуть краще, ніж у того, хто пройшов дистанційну програму в Гарварді?

Інший фактор - знову ж мотивація учнів. Ті, хто хоче вчитися дистанційно, вже мають певну базу знань (хоча б в галузі сучасних засобів комунікації) і орієнтовані саме на отримання освіти, а не скоринок.
Для того, щоб навчатися дистанційно, потрібно освоїти спеціальні програми і добре розбиратися в комп'ютері.
Насправді, для дистанційного навчання найчастіше використовуються самі популярні поштові програми, наприклад Outlook Express або The Bat (функції складання, отримання та відправки листів, а також прикріплення до них файлів), так звані браузери, наприклад Internet Explorer або Opera (перехід з однієї сторінки на іншу за гіперпосиланнями, вставка і копіювання тексту), і текстові редактори (MS Word і т.д.) для редагування та написання текстів.
Дистанційне навчання - це лише читання текстів на екрані.
Більшість дистанційних курсів створюється лише грунтуючись на тексті, і включає велику кількість інтерактивного матеріалу. Вже наявність гіперпосилань у навчальних матеріалах робить дистанційне навчання більш інтерактивним, ніж читання книги і значно полегшують навігацію в документі. Давно стало стандартом застосування в навчальних матеріалах графіків, таблиць і формул для твору учнями власних обчислень, тести на перевірку знань у реальному часі та контрольні інтерактивні питання на закріплення матеріалу.
Вчитися дистанційно набагато легше і комфортніше, ніж очно, що розхолоджує. Вчишся коли захочеш і скільки захочеш.
З точки зору зручності і комфортності - так. Але навряд чи це недолік, особливо якщо порівняти з умовами, в яких проходять очні заняття в багатьох сучасних російських вузах. А ось навчальна дисципліна в дистанційній освіті - поняття набагато більш конкретне, ніж при очних заняттях. У тому числі й тому, що студент чітко усвідомлює наступне: його успіхи у великій мірі залежать саме від дотримання навчальної дисципліни. Є досить жорсткий графік навчальної звітності, контролів, спілкування з викладачем і адміністрацією програми. З іншого боку, замість 5-6 предметів на семестр можна брати 2-3 і вже завдяки цьому вчитися не 4-5 років, а 6-8.
При дистанційному навчанні легко писати роботи і здавати іспити - все можна списати і вислати.

У дистанційних курсах немає робіт, які передбачають списування. У більшості випадків спілкування з викладачем йде один на один. Якщо ж надіслана робота, яка списана (це дуже легко визначається), то вона не приймається. При здачі іспитів немає сенсу списувати, так як традиційних квитків тут немає.

У дистанційних програмах найбільш поширені тести і професійно-орієнтовані завдання, при вирішенні яких підручником і додатковими матеріалами користуватися навіть рекомендується. На тести ж, особливо підсумкові, часто пропонується відповідати в режимі реального часу, причому кожне питання «висить» на екрані строго певний час. Не вклався, поліз у підручник чи лекції - питання зникло і вважається не отвеченним.
Люди, які навчаються дистанційного, зазвичай роблять це вдома.

75 відсотків учнів виходить в Інтернет і вивчає нові курси і предмети на робочому місці. Більше половини використовують для цього робочий час.

Центр дистанційної освіти «Елітаріум»