Способи боротьби з безвідповідальними співробітниками

Співробітник, який постійно спізнюється, безвідповідальний, постійно шукає виправдання - завжди справжнє покарання. Але якими причинами не була б викликана подібна поведінка, діагноз один - особистісна незрілість.

Напевно, тільки один з тридцяти-сорока співробітників готовий приймати усвідомлені рішення та брати на себе відповідальність за них. Більшість же в тому чи іншому ступені схильні обвинувачувати інших людей або зовнішні обставини в причинах своїх невдач. Але незріла, інфантильна поведінка не вичерпується тільки цим. Іноді навіть досить солідні й дорослі люди грішать тим, що в деяких ситуаціях поводяться вкрай безвідповідально, вважає Марія Хромова, заступник директора ТОВ «Зіта». В якості прикладу пані Хромова розповіла про те, як була вимушена щоранку телефонувати одному зі співробітників, який мав неабиякі навички у програмуванні, для того щоб розбудити його та нагадати, що сьогодні йому не можна спізнюватися на роботу. «Але, незважаючи на це, він іноді однаково не приїздив вчасно або навіть відключав телефон і пропадав на день-два через справжню або вигадану хворобу. Чи потрібно говорити про те, який фурор справляла його відсутність? Терміни горіли, від деяких проектів доводилося відмовлятися. Звичайно ж, за першої ж нагоди - коли з'явилася підходяща заміна - ми розпрощалися із цим фахівцем», - говорить Марія Хромова.

Не наступити на граблі

Зрозуміло, найкращою профілактикою подібних проблем є відсівання безвідповідальних і інфантильних індивідів ще на етапі відбору персоналу для роботи в компанії. Щоб не стати жертвою поспішних рішень, важливо розуміти, якими нюансами поведінки вирізняються відповідальні співробітники від безвідповідальних.

Як відомо, до структури особистісної зрілості входять такі поняття, як відповідальність, терпимість і емоційна грамотність - здатність розуміти та приймати свої власні та чужі емоційні прояви. Саме ці якості стають запорукою успішної роботи на будь-якій посаді - від генерального директора до прибиральниці. Однак саме їх найбільш складно виявити при підборі співробітників. «Звичайне прохання будь-якого роботодавця - підібрати відповідального працівника. І це прохання найбільш складно виконати, тому що реально надійних методик для виявлення цієї якості не існують», - розповідає Юрій Топчун, HR-Консультант рекрутингового агентства Best Service. Тому фахівцям з персоналу найчастіше доводиться визначати особистісну незрілість потенційного співробітника винятково за непрямими ознаками.

Приміром, спізнюючись на співбесіду, така людина ніколи не подзвонить і не попередить про це. Незалежно від причин - сором'язливості, боязкості або зайвої самовпевненості, така особистість поводиться незріло. Адже попереджаючи про запізнення, вона дає можливість іншій людині спланувати свій час, демонструючи цим повагу до партнерів, колегам або навіть суперникам.

Однак нерідко відбувається так, що бажаний кандидат має сукупність якихось рідких навичок - володіє спеціалізованим ПЗ та знає французьку мову, яка необхідний йому для роботи в цій компанії, або має досвід роботи в прямих конкурентів. У такому випадку на такі «дріб'язки», як необов'язковість і безвідповідальність, часто закривають очі. Що потім, на жаль, має свої негативні наслідки. Адже нерідко особистісна незрілість маскується під маскою «дуже ділової людини». І про те, що в деяких ситуаціях такий співробітник може поводитися безвідповідально, вдається довідатися тільки після того, як він пройшов випробувальний термін і розслабився.

Гра в «здогадайся-но»

До того ж далеко не завжди прояв особистісної незрілості має тотальний характер. Іноді вона демонструється тільки в деяких ситуаціях - коли потрібно швидко прийняти рішення або взяти на себе відповідальність за проект. «Якщо людина встигла звикнути до того, що ініціатива карається, то краще, що, на її думку, можна зробити, - це потихеньку «спустити на гальмах» розпорядження керівництва», - розповідає Юрій Топчун.

А іноді прихований саботаж може бути викликаний невідповідністю формальних і реальних вимог, пропонованих особливостями роботи. «Я працюю веб-дизайнером у великій компанії. Обсяг роботи дуже великий, і крім того, більшість замовників - американці. Коли я приходжу додому, їхній робочий день у самому розпалі. І звичайно мені доводиться з дев'ятої вечора й до години ночі спілкуватися з ними по скайпу та вносити якісь виправлення, щось доробляти. При цьому робочий день у нас починається в пів на дев’яту. Я намагалася натякнути, щоб ці години вимушених пильнувань ураховувалися, і в мене була хоча б мінімальна можливість виспатися. Однак це ні до чого не призвело. Тоді я перестала виходити на зв'язок із замовниками після роботи. Керівництво зі своєї сторони поставило мені ультиматум з вимогою або відновити спілкування або подати заяву про звільнення», - повідала співробітниця однієї відомої вітчизняної компанії.

Виходячи із цих прикладів можна зробити висновок, що безвідповідальність, як і лінь, є наслідками захисної функції. Коли людина відчуває, що щось відбувається не так, як вона планував, що її зусилля не будуть винагороджені, що вона робить непотрібну та марну роботу - «включається» механізм внутрішнього опору.

А прояви безвідповідальності являють собою наслідку таких відчуттів і виражаються вже безпосередньо в поведінці. При цьому інфантильність і незрілість такого співробітника пов'язані з тим, що він не може й не вміє вчасно розпізнати ці внутрішні сигнали й чесно та прямо повідомити про те, що він не готовий працювати над цим завданням, що його не влаштовує режим, графік або розмір винагороди.

Коли зовсім маленька дитина влаштовує батькам істерику, ті найчастіше вимушені здогадуватися, чого ж хоче їхнє чадо. Так само поводиться й особистісно незрілий співробітник. Він буде довго відкладати «розмову» з начальством або «пропадати», відключати телефони, ховатися в «курилці» і... зривати терміни.

Сказати та почути

Що робити керівникові, щоб ситуативна безвідповідальність співробітників не ставала перешкодою до ефективної роботи компанії? На думку організаційних психологів, причинами подібної нерішучості можуть бути як організаційний стрес, який можуть відчувати співробітники, так і їхня особистісна незрілість разом з особливостями комунікативної культури компанії. Справа в тому, що правильно організована система комунікації в компанії дозволяє уникнути багатьох проблем, пов'язаних із проявами безвідповідальності співробітників. По суті, сама культура комунікації дозволяє в досить великому ступені нівелювати прояву незрілості. Це відбувається за рахунок того, що кожен проект або серйозне доручення супроводжується своєрідним «контрактом» - обговоренням того, які ресурси необхідно задіяти для його виконання, який ступінь відповідальності готовий покласти на себе виконавець, які повноваження будуть йому надані.

І в цих випадках найбільш оптимальними «ліками» буде чіткість постановки завдання. Адже саме невизначеність і розмитість цілей, непорозуміння того, «що, як, із чиєю допомогою та скільки часу буде потрібно на виконання доручення», нерідко заважають його успішному завершенню.

«Найчастіше відбувається так, що, роздаючи доручення, керівник не тільки не поспішає вислухати думку виконавця, але навіть не завжди готовий чітко поставити завдання», - розповідає Валерій Бойко, HR-Консультант.

Крім того, своєчасний зворотний зв'язок дозволяє безпосередньому виконавцеві обговорити з керівником свої побоювання та труднощі, які, на його думку, можуть виникнути в процесі виконання роботи. «Тільки в цьому випадку дії «голови» і «рук» виявляються погодженими», - пожартував пан Бойко. У противному випадку незрозумілі та непочуті співробітники легко впадуть у пасивно-агресивний стан, який характеризується «відтягуванням часу», упертістю й обструкціонізмом. При цьому підсвідомою метою такої пасивно-агресивної поведінки буде бажання вивести з рівноваги тих, хто відповідає за «напругу», і спровокувати конфлікт, щоб мати можливість вилити на них весь негатив. Тому дуже важливо вибудувати процеси комунікації в компанії таким чином, щоб відповідальні доручення обговорювалися з їхнім безпосереднім виконавцем, який міг би відразу озвучити, які завдання він уважає здійсненними та готовий прийняти за них відповідальність. Адже насправді більшість проявів безвідповідальності й пов'язаних з ними проблем і конфліктів в організаціях відбуваються внаслідок непорозуміння та недомовленості, яких не так вже важко уникнути, використовуючи правила безпечної комунікації та принципи емоційної грамотності, особливо уважно ставлячись до забезпечення зворотного зв'язку та вільного обміну думками в компанії.

За матеріалами vd.net.ua.