Ефект крижаної ванни: як поводитися на стресовій співбесіді?

У багатьох компаніях використовується такий неоднозначний формат співбесіди як стресове інтерв’ю (або його елементи). Рекрутери мають протилежні погляди на такий спосіб перевірки стресостійкості кандидата. Одні впевнені, що це – гарна нагода дізнатися, як потенційний співробітник поводитиметься під тиском. Інші вважають це неетичним, гадають, що будь-яка співбесіда апріорі стресова, адже кандидат хвилюється. Та існують більш «гуманні» інструменти оцінки.

Як відрізнити стресову співбесіду від примітивного хамства? І як поводитися, якщо ви зрозуміли, що потрапили саме на таке інтерв’ю?

Чи вмотивоване проведення стрес-інтерв’ю?

Проведення стресової співбесіди може вважатися доречним, коли кандидат претендує на посаду, яка передбачає високий рівень напруги та здатність зберігати спокій у стресовій ситуації. Більш розповсюджений приклад – робота в кол-центрах: потенційний співробітник має витримувати колосальні навантаження та спілкування з важкими клієнтами, і виживе тільки той, хто здатний тримати себе в руках.

На жаль, іноді, і кандидатам влаштовують «крижані ванни» просто на співбесіді, навіть якщо посада передбачає, наприклад, спокійну роботу з документами. А вибір такого формату спілкування – не необхідність, а виправдання приниження тих, хто ситуативно опинився в залежному становищі.

Важливо: про те, що співбесіда буде стресовою, рекрутер має попередити кандидата й пояснити, чому саме такий різновид оцінки обрано. Проте так роблять далеко не всі.

Навіщо проводиться стресова співбесіда?

Зазвичай мета – оцінити поведінку кандидата в екстремальній, конфліктній або просто нестандартній ситуації.

Іноді причини стрес-інтерв’ю приховані – наприклад, рекрутер може перевіряти стресостійкість кандидата, адже працювати доведеться з шефом, який має надзвичайно складний характер. Або корпоративна культура в компанії настільки токсична, що це – звичний стиль поведінки. Отже, враховуйте: чи дійсно рекрутер має причини спеціально «розгойдувати човен»? Чи передбачає ваша посада здатність опиратися тиску? Якщо ні – намагайтеся дізнатися більше про компанію, колектив та майбутнього керівника, ставте відкриті та уточнюючі запитання. Можливо, співбесіда – це просто аперитив до основної страви «з перцем».

Які ознаки стрес-інтерв’ю?

Будь-що, аби вивести кандидата з рівноваги – словами або діями. Найпопулярніший прийом – несподівані та відверті запитання, наприклад, про ваше особисте життя, родину, невдачі, слабкі сторони, і навіть такі заборонені теми, як зовнішність, релігійні погляди, національність, сексуальна орієнтація тощо. Або сам формат того, як ставляться запитання та ведеться діалог. Наприклад, грубий тон, повторення одного запитання декілька разів, перебивання тощо. Також це можуть бути дивні, несподівані, недоречні або агресивні дії – наприклад, значне запізнення без вибачень. А також на кандидатів можуть «випадково» пролити воду або каву, впустити на ногу важкий предмет, лякати гучними звуками, тримати в прокуреному приміщенні, підсунути зламані чи незручні меблі.

«Лайтові» версії стрес-інтерв’ю – це використання логічних загадок та головоломок: тут варто пам’ятати, що важливі не самі відповіді (іноді правильних варіантів просто не існує), а спосіб вашого мислення, здатність шукати рішення складних завдань. Колективні співбесіди – коли кандидат не один, а декілька: порівнюючи поведінку пошукачів, рекрутерам легше обрати тих, у кого лідерські якості, комунікабельність, командність розвинуті краще. А також участь у співбесіді декількох інтерв’юєрів: у такому випадку рекомендується при відповіді на конкретне запитання зосереджувати увагу на тому, хто його ставить (інакше легко розгубитися).

Як підготуватися?

Ідея стрес-інтерв’ю – несподівані запитання та дії, прагнення поставити кандидата в незручне становище та зірвати з нього маску соціально очікуваних відповідей. Отже, підготуватися до нього так, як до класичної співбесіди, складно. Проте:

• Якщо ви знаєте, що компанія практикує такі інструменти відбору, або вас відверто попередили про це, – налаштовуйтесь, фізично та емоційно. Напередодні варто виспатися, відпочити, прийти на зустріч заздалегідь.

• Треба чітко вирішити для себе: реагувати на провокації спокійно. Рекрутер запізнюється? Чудово, є час прочитати цікаву статтю. Питання має грубу форму? Окей, але ж головне – зміст. «Перекладайте» запитання на зрозумілу мову та відповідайте на нього (наприклад, вам кажуть «Чого ви вирішили, що ми запросимо вас?» – ви чуєте «Розкажіть, які саме ваші навички допоможуть якісно виконувати роботу»).

• Зберегти спокій може допомогти постійне нагадування собі, що це – гра, яка проводиться з певною метою; образи, гнів, роздратування віднімають «бонуси», а ваша ціль – виграти, дійти до фіналу (якщо ви самі цього хочете).

• На запитання, які вважаєте допустимими – навіть дивні та недоречні – відповідати варто чітко та стримано. На ті, які переходять особисту межу, – відмовитися відповідати і пояснити, чому саме.

• Якщо градус емоцій занадто високий – можна взяти паузу, попросити склянку води або на пару хвилин вийти з приміщення.

• Є сенс ставити зустрічні запитання – скажімо, як саме ваш статус у стосунках пов’язаний із професійними здібностями. Може виявитися, що логіка дійсно є – наприклад, якщо робота передбачає багато несподіваних відряджень.

• Якщо ви маєте почуття гумору та самокритичні – пройти таку співбесіду буде легше. Завдання – не дозволити загнати себе в куток. Вищий пілотаж – перехопити ініціативу, проте такий варіант можливий, якщо кандидат досить впевнений у собі, а рекрутер – недосвідчений. Однак не треба переходити в агресивний наступ – наприклад, ображати рекрутера у відповідь.

• Поводитися спокійно – не означає дозволяти кривдити себе. Ви можете і маєте захищати власну гідність, відмовлятися відповідати на некомфортні запитання; просити знайти інше приміщення для спілкування, якщо вас спеціально посадили в кімнаті, де страшний галас; попередити, що маєте інші плани, якщо запізнення тривале, тощо.

• Іноді може допомогти якісна підготовка до звичайного формату інтерв’ю: якщо кандидат змістовно розповідає про себе, наводить яскраві приклади, як саме стриманість та стресостійкість проявлялися в досвіді, – це може переконати інтерв’юєра, і необхідність у стресовій співбесіді просто зникне.

Як реагувати?

Кожний кандидат сам визначає межу, яку, на його погляд, не має права переходити роботодавець. Хтось грюкне дверима через те, що йому ставлять несподівані запитання з подвійним дном, оскільки вбачають у цьому «дитячий садок». А хтось так хоче отримати роботу, що і на прямі образи реагуватиме з усмішкою. Все залежить від особистої мотивації, цінностей та «больового порогу».

Основна складність участі в стресовій співбесіді – навіть не витримати тиск. Важче – зрозуміти, чи варті того зусилля. На жаль, точно дізнатися, що це – вимушений захід або перше коло корпоративного пекла, де хамство є нормою спілкування, – заздалегідь не можна. На істину вкажуть хіба що такі ознаки, як попередження рекрутера та його готовність пояснити свої дії, а також звичні інструменти перевірки репутації роботодавця (такі як відгуки екс-працівників).

thepoint.rabota.ua

За матеріалами hitjob.com.ua