Причини генетичної бідності

Історії, які змінять ваше уявлення про бідність.
Де лежать витоки злиднів? Яка ймовірність, що бідність закладена в нас самих? Бізнес-тренер і популярний лектор Наталя Грейс в одній зі своїх книг спробувала відповісти на ці запитання. Вона впевнена, що існує Закон генетичної злиденності – причина того, чому люди самі програмують себе на бідність. Виявляється, на це впливають лише 4 фактори. У цих причинах легко впізнаються наші та пострадянські реалії.
1. Менталітет
У дитинстві вдома у однокласниці ми часто стрибали на дивані, коли не бачили дорослі. Нас дуже радували пружини, що місцями були зовсім близько до поверхні; приводила в захват пилюка, що клубами летіла з дивана від наших стрибків. Коли через двадцять років я зайшла до своєї подруги дитинства, то із жахом побачила в кутку той самий диван, на якому ми колись стрибали.
Він не надто змінився, наскільки я пам'ятала, але тепер я була вражена бідністю і убогістю обстановки. Я подумки підраховувала, скільки могла коштувати покупка нового дивана, заміна засмальцьованих стільців, дзеркала, розбитого і заклеєного обгорткою від шоколаду. Поки ми розмовляли, в уяві я білила стелю і змінювала шпалери. Мені хотілося вимити вікна, повикидати палиці й картонки, що стирчали з-під дивана, битий квітковий горщик, обв'язаний панчохою. «А що, якщо у них погано з грошима?», – подумала я... Але мозок пручався і пропонував мені купити хоча б недорогої клейкої плівки під колір дерева і обклеїти нею стіл. Куди б я не подивилася, мій погляд натикався на якусь поломку, бруд, плями і сміття.
Мозок раптом сказав мені: «Як ти гадаєш, чому поруч з убогістю завжди бруд?» Я вам тепер таке саме запитання ставлю.
Навіть якщо замінити слово «завжди» на «практично завжди» або «частенько», то легше від цього не робиться. Бруд – це прояв не безгрошів'я, а менталітету. Вдумайтеся: бруд – це прояв відповідного менталітету. А оскільки бруд і злидні – сусіди, то і злидні – це своєрідний менталітет.
Злидні – в немитій голові.
2. Міщанство
У школі у мене була приголомшлива вчителька з літератури – Тамара Григорівна, розумна, дуже прониклива жінка. Вона якось зронила фразу, яку я запам'ятала на все життя. Хтось запитав її, що значить міщанство, і вона відповіла: «Міщанство означає пити зі старої облізлої чашки, коли нова в серванті стоїть». Так заведено в багатьох домівках: на чорний день гроші відкладені, на білий день чашка нова в серванті стоїть, тільки білий день настає рідко, а чорними заповнюється все життя. Хто живе очікуванням майбутнього, для того воно ніколи не настає. І тоді я зрозуміла це: соромно бути убогим; соромно бути брудним. Соромно мати в голові розруху, яка неминуче позначається і на житлі, і на менталітеті дітей.
Життя в очікуванні майбутнього призводить до розрухи.
3. Комплекс Попелюшки
Одна жінка більше двадцяти років збирала гроші, щоб купити дачу. Вона одна виховувала двох доньок. Дівчатка жили у надголодь, на самих кашах, і старша з них розповідала, як їй було соромно виходити у двір у старих вельветових брюках із залатаним колінами. Дівчинка росла, і з кожним роком чарівним чином росли її штани. Сантиметр за сантиметром розгорталася підгорнута знизу тканина. Вона була не такою вилинялою, як вся штанина, і це видавало жебрацькі хитрощі. Мабуть, звідси пішов вислів: «Голота на вигадки хитра».
Не варто розповідати, що система в державі не дозволяє заробляти доволі. Я не систему лаю, а гниль у мізках. На одні й ті самі гроші можна виглядати гідно або по-жебрацькому. Коли мати, нарешті, купила дачу, обидві дорослі доньки не мали до неї ні найменшого інтересу, але нескінченно дорікали матері за те, що вона не навчила їх, що означає бути жінкою. У дівчат сформувався комплекс Попелюшки. Вони, звиклі бачити протерті крісла і старий посуд, облізлі рушники та пальто семирічної давності, згодом, ставши дорослими, боялися витрачати на себе гроші.
Щоразу, коли вони щось купували, у них псувався настрій: вони ніби почувалися негідними нових хороших речей. Це називається двома словами: генетична бідність. Вона вже у свідомості, у клітинах, у крові, у кістках.
Страх витратити гроші на себе робить нас жебраками.
4. Підсвідоме програмування
Діти, які бачать облізлі кути, неусвідомлено програмуються на злидні. Уже в підлітковому віці вони починають усвідомлювати їх тяжкість. Ще Антон Павлович Чехов відзначав, що облізлі стіни і брудні коридори погано впливають на здатність студента до навчання.
Бруд і злидні пригнічують людину, звичний вид убогої обстановки програмує бути невдахою.
Ви могли б заперечити, що ненависть до злиднів стимулює деяких людей розвиватися і заробляти гроші, але значно більша кількість людей ламається під непосильним тягарем бідності. У слів «біда» і «бідність» один корінь. Женіть геть від себе біду. Женіть геть бідність. Яка влучна фраза: «Багатство – це стан розуму». Так ось, злидні – це також стан розуму.
Багатство і бідність – це стан вашого розуму і ваших думок.