Як стати професійним лідером. Рецензія

"Коли ви останній раз питали себе, ким хочете бути?" - приголомшив якось армію "білих комірців" гуру управління Том Пітерс.

"Хто ви - менеджер або лідер?" - вторить йому Джеф Сміт, автор книги "Лідерство в сфері професійних послуг", що вийшла в дніпропетровському видавництві "Баланс бизнес букс".

"Якщо ви - лідер команди або збираєтеся ним стати, це видання для вас. Це практичне керівництво з основ лідерства в середовищі професіоналів. Тут представлені цінні поради управлінцям, незалежно від сфери діяльності. Автор показує, як організувати високопродуктивну команду, здатну досягти чітких цілей в бізнесі. Книга вчить надихати людей на якісне виконання роботи", - сказано в анотації.

Наскільки ж якісним вийшов сам труд? Якщо театр починається з вішалки, то книга - з обкладинки. Перш ніж ознайомитися з текстом, читачеві доведеться "роздягнути" фоліант - відклеїти з десяток цінників і "протиугінних" липучок.

Звичайно, ні автор, ні видавництво не винні - такі витрати сучасної торгівлі книгами в супермаркетах.

Харківській книжковій фабриці "Глобус", що надрукувала роботу, вдалося підібрати для неї м'який, ледь тонований папір. На відміну від багатьох інших видів, він приємний на дотик і зручний для очей.

Втім, досконалості немає меж: на багатьох сторінках папір зім'ятий, а текст недостатньо контрастний - неначе через брак фарби в друкарському верстаті. Догану фахівцям ОТК.

А що ж всередині? "Книга містить масу цитат, анкет, вправ, ситуацій та прикладів, які збагатять досвід керівника будь-якого рангу", - інтригує видавець. Виписок і справді "маса", часом здається, що книга складається виключно з думок інших людей.

Безсумнівно, на робочому столі Сміта обов'язково повинен лежати загальний зошит з цитатами. Не виключено, що він почав вести його ще в коледжі. Або в дитячому садку. Інакше як пояснити цю пристрасть підтверджувати кожне своє судження чужими словами?

У хід йде навіть Біблія: "Без пророчих видінь людина розбещена". І вже незрозуміло - віщує Сміт про колектив консалтингової компанії або про кабінет міністрів якоїсь країни, що розвивається.

З цитування чергового філософа починається кожен розділ. Прийом, до слова, досить приївся. Звичайно, якщо подальші авторські думки настільки ж лаконічні і змістовні, афоризм має право на існування, але тут не той випадок.

Сміт, звичайний британський викладач економіки, швидше за все, в дитинстві марив професією журналіста. Він і не приховує: книга заснована на "оригінальних інтерв'ю з лідерами вищої ланки та членами команд". В результаті робота стала надто схожою на звичайну газетну статтю, тільки дуже великих розмірів.

Мова книги, стиль викладу порівняно непогані, однак зустрічаються і помилки. Як змусити авторів і перекладачів писати простіше, наприклад, "керувати" замість незграбного словосполучення "здійснювати керівництво"?

На них треба "зробити вплив", адже дієслово "впливати" їм невідоме. І тоді вони займуться не "пошуком в системі Інтернет", а пошуком в Інтернеті.

Дивно, але Сміт це знає і навіть учить інших.

"Писати і говорити треба так, щоб правильно висловлювати думки, а не для того, щоб справити враження", - зауважує він.

"Ніколи не вживайте довге слово, якщо є коротке. Якщо можна вирізати слово, завжди його вирізайте", - додає він.

Не допрацювали і літературні редактори. "Групове мислення" - це не слово, як сказано в тексті, а словосполучення. Напевно, колектив видавництва проявив незвичайне "групове мислення". Схоже, йому "доцільно переглянути цілі".

Завдання Сміта - розглянути складові лідерства. Бажано, під мікроскопом, і добре б - під електронним. Він старається.

"Справжня проблема для лідера - створення згуртованої команди. Він повинен зробити це легко і елегантно, без особливої напруги", - пише автор. І відразу ж дає дивовижний для багатьох рецепт: мова йде про заохочення та підтримку, а не про покарання і контроль.

Тут же Сміт детально пояснює різницю між менеджером і лідером. Перший займається планами, бюджетами та контролем.

Другий - вибудовує пріоритети, мотивує та надихає. Це не обов'язково дві різні людини. Швидше навпаки: керівнику слід бути і менеджером, і лідером.

Домогтися цього непросто. Ось декілька порад: "Спілкуйтеся з членами команди на різні теми. Слухайте стільки ж, скільки говорите. Частіше звертайтеся до них по імені, але без фамільярності. Іноді можна робити гумористичні ремарки в свою адресу. Не переривайте співрозмовника. Задавайте питання. Посміхайтеся".

Потім Сміт пише портрет однієї жінки-лідера очима її співробітників. "Чи знаєте ви ще якого-небудь такого лідера команди? Якщо так, значить, у вас є відмінний приклад для наслідування", - говорить автор. А дійсно, в скількох українських офісах може прозвучати: "Так, наш шеф - лідер!"?

Як мінімум, один такий офіс в Києві є. Втім, і його господареві іноді варто було б прислухатися до цитованого Смітом Макса Депре. "Перший обов'язок лідера - визначити реальність. Остання - сказати спасибі. Між цими віхами лідер - слуга".

"Слугою" стати важко. Ковтком свіжого повітря можуть послужити чергові прості поради, наприклад, порядок на робочих столах - дерев'яному і комп'ютерному.

"Завалене паперами робоче місце не є ознакою геніальності його господаря", - засмучує автор.

"Якщо у вас на комп'ютері з'являється сигнал про надходження пошти, чому б його не вимкнути?" - запитує британець.

Повторення - мати навчання, переконаний викладач.

"У ділових людей багато турбот, тому послання тільки тоді досягають мети, коли їх повторюють кілька разів", - пише Сміт.

Іншими словами, довбіть ту скелю, і буде вам щастя у вигляді згуртованої команди, бурхливої праці на кожному робочому місці і великого прибутку.

Лідер повинен демонструвати ентузіазм і енергійність, навіть якщо йому не хочеться це робити.

"Особистий приклад - найкраща модель поведінки, яку ви повідомляєте своїй команді, а потім очікуєте від неї", - відзначає автор. Те ж стосується і витрат. Якщо на дворі криза, менеджер купує собі машину останньої моделі і відправляється на Барбадос. Лідер - ніколи.

У великому букеті чудових думок Сміта іноді попадаються реп'яхи. Наприклад, автор переконаний, що справжній лідер повинен цікавитися особистим життям членів своєї команди. Це нібито дає "великий мотиваційний ефект".

Досить сумнівна ідея - її прихильники можуть звести між собою і підлеглими стіну нерозуміння. Замість цього, лідерові варто було б подбати про кар'єрне зростання людей. Крім якісної роботи персоналу, такий шеф отримає своїх безкоштовних рекламних агентів.

А ще справжній лідер культивує гарний настрій.

"Відвідуючи деякі офіси, я спостерігаю напружену атмосферу. Розмови серйозні, ніхто не посміхається. Всі сидять, не піднімаючи голови. Навіть по коридорах бродять з похмурими обличчями", - пише автор.

Кому з київських менеджерів не знайома ця картина? "Серйозну роботу і радісний настрій можна поєднати!" - впевнений Сміт.

Захоплення працею неможливе без мотивації, але як її активувати? Коротенько рецепт британця виглядає так: лідер повинен цінувати талант і роботу співробітника, а також звільняти його від страху.

Можливо, це і є найголовніша думка всієї книги.