Співбесіда: мовчати чи говорити?

Співбесіда – завжди відповідальна мить в кар’єрі, адже від кожного слова може залежати її результат. Не достатньо старанно обдумувати кожне слово перед тим, як його вимовити, важливо також знати, коли говорити, а коли краще помовчати. Почуття міри в діалозі, правильні паузи і впевнена мова залишають враження адекватної бесіди і приємного співрозмовника.

Мовчання – золото

Взагалі, мовчати під час важкої розмови – найлегше. Сів собі на стілець зручнесенько і мовчиш, нехай тобі розповідають, дивляться на тебе, оцінюють. Але позицію мовчазного слухача на співбесіді спочатку потрібно заслужити: розповісти щось самому або повноцінно відповісти на всі запитання. Тому, якщо ви зібралися на зустріч з працедавцем, ви повинні розуміти, що відмовчуватися в процесі інтерв’ю не можна. Інша справа – намагатися відчути, коли краще перестати розмовляти.

За якими ознаками можна зрозуміти, що час помовчати:

Співрозмовник слухає вас неуважно – зиркає тихенько на годинник, позіхає або блукає поглядом.

Швидше за все, йому нецікаво те, що ви говорите, тому не витрачайте час на непотрібне балакання.

На обличчі інтерв’юера можна легко прочитати здивування. Це може бути особливий вираз очей, підняті брови, скептична або здивована посмішка.

Можливо, ви сказали щось «зайве». І тут важливо не зробити одразу іншу помилку – не почати довго пояснювати те, що ляпнули, щоб нівелювати напругу миті. Акуратно завершіть свою промову – співрозмовник сам запитає про те, що вас хвилює.

Інтерв’юер відкриває рота, піднімає підборіддя або робить зупиняючі знаки рукою.

Так він може дати вам зрозуміти, що хоче щось уточнити, запитати або зробити ремарку, коротше кажучи, перервати вас. До таких жестів краще ситуацію не доводити, але якщо ви вже помітили бажання співрозмовника вас перервати, не пручайтеся.

Ви говорите про щось дуже особисте.

Так трапляється, що нерідко кандидати, самі того не помічаючи, переходять на відвертість – розповідають деталі свого особистого життя, діляться справжніми причинами звільнень, розкривають душу. Після такого інтерв’ю зазвичай ідеш додому і думаєш: «І чого мене понесло про це виговоритися?..» Але якщо вчасно зупинитися, можна, все ж таки, врятувати ситуацію.

Ви говорите і відчуваєте, що формулювати думки вам складно.

Зупиніться, не потрібно вправлятися в викривленні мови, адже саме таким, що затинається і важко підбирає слова, ви можете запам’ятатися співрозмовнику.

Слово – алмаз

Як не крути, на інтерв’ю заведено і запитувати, і відповідати, не дарма воно – інтерв’ю. І, до речі, відповідати доведеться вам. І від вміння відповісти розгорнуто і повноцінно, але в той же час доступно і коротко, залежить загальне враження від розмови. З вас не повинні витягувати кліщами факти з вашої біографії. Не поводьте себе так, ніби вас допитують або виснажують тортурами.

Будьте готові швидко реагувати, говорити гладко і впевнено.

Крім простих відповідей на запитання, дуже виграшно виглядає вміння представляти себе самостійно. Не всюди практикується такий тип розмови, але здатність взяти ініціативу і зважено розповісти про себе і свої досягнення, суттєво збільшить ваші шанси.

Як можна зрозуміти, що саме час взяти слово:

Ви відповіли на запитання коротко і без пояснень, і співрозмовник мовчить.

Швидше за все, він не задоволений вашою відповіддю і чекає продовження. Навіть якщо вам немає що сказати, повторіть те саме, але іншими словами, більш розгорнуто. Можливо, це прояснить ситуацію і вам зададуть наступне запитання.

Вам пропонують розповісти про себе, питають про ваші досягнення або плани.

Мовчати не можна в жодному випадку. Це ваш вихід. Навіть якщо самопрезентація вам дається нелегко, потрібно, щонайменше, розпочати розповідь – підготуйте її наперед, щоб вам не було настільки важко підбирати слова. Зазвичай достатньо підготувати кілька перших речень, щоб не розгубитися з самого початку.

На обличчі інтерв’юера читається розчарування і він змовкає.

Спробуйте реабілітуватися і розговорити співрозмовника. Для таких випадків майте напоготові питання про компанію. Краще не про зарплату і лікарняні, а загального характеру – про історію компанії, стратегію розвитку, корпоративне життя.

Баланс безцінний!

Вищий пілотаж інтерв’ю – коли у кандидата з інтерв’юером виникає контакт, і співбесіда носить характер бесіди, а не допиту. Тоді не доведеться заглядати людині в очі, слідкувати за її руками і чекати контрольних реплік для того, щоб замовчати або заговорити. Баланс створиться сам собою.

Як створити невимушену атмосферу на інтерв’ю:

Спробуйте схилити до себе співрозмовника.

В такому випадку, він сам буде допомагати вам робити бесіду гладкою і комфортною. Якщо ви бачите, що інтерв’юер замкнутий і діловитий, не намагайтеся його розважити життєрадісними посмішками і «милими» ремарками, так ви тільки погіршите ситуацію – вас будуть вважати «нав’язливим». «Віддзеркалюйте» поведінку співрозмовника, поводьте себе так, як він: не вартує посміхатися, якщо він похмурий. Так само і ваша серйозність буде лише заважати, якщо він налаштований на легку бесіду.

Спостерігайте за співрозмовником.

Найбільша помилка більшості кандидатів в тому, що вони не прислуховуються до настрою рекрут ера, зациклюючись на власних відчуттях. Поставтеся до нього з всією своєю увагою, і вам не доведеться вгадувати, чи то більше балакати, чи то краще помовчати.

Розслабтеся.

Якщо ви не будете боятися співрозмовника і бу дете говорити з ним так, ніби це ваш знайомий, від якого нічого не залежить, розмова обов’язково складеться. Адже, коли ви розмовляєте з приятелями, вам навіть в голову не приходить задумуватися, коли мовчати, а коли говорити, тому що розслаблені і природні. Не поспішайте влізати в образ нудного і послідовного, уявіть, що ви просто проходили повз, і поговоріть вільно. Ви самі здивуєтеся, як легко все у вас вийде.

Кілька фактів

34% інтерв’юерів вважають, що результату співбесіди часто шкодить надмірна балакучість. 56% інтерв’юерів серед основних проблем кандидатів називають скутість, страх і невпевненість. 72% інтерв’юерів причиною невдалих співбесід вважають невміння презентувати себе.
Автор: Зоя Лопатіна