Визначено умови праці за положеннями проекту Трудового кодексу

Партія регіонів зацікавлена у швидкому прийнятті Трудового кодексу. Андрій Довганюк, керівник відділу трудового права юрфірми «Noerr» роз’яснив, які нові інструменти впливу на трудові відносини передбачені для роботодавця.

У проекті Трудового кодексу питанню регулювання умов праці виділена окрема книга, яка складається з дев’яти глав. Це свідчить про вдосконалену юридичну техніку в порівнянні з діючим Кодексом законів про працю (КЗпП) України. Однак, незважаючи на досконалість форми, зміст документа викликав неоднозначну реакцію громадськості. Часто висловлюються побоювання, що мета проекту — істотне скорочення прав працівників.

Новизною проекту Трудового кодексу, яка впадає в око з першого погляду, є так звані «нормативні акти роботодавця», які відіграють істотну роль у процесі визначення умов праці. Ці акти приймаються роботодавцем в однобічному порядку. Хоча в більшості випадків акти вимагають узгодження з виборним органом первинної профспілкової організації, все-таки роботодавець одержує додатковий інструмент впливу на трудові відносини.

Трудовий кодекс, як і діючий КЗпП, передбачає, що нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Таким чином, положення про 40-годинний робочий тиждень залишається в силі.

Однак, згідно ч. 1 ст. 139 проекту, роботодавець при відсутності колективного договору на підприємстві може за допомогою прийняття нормативного акту, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації, продовжити тривалість щоденної роботи до десяти годин за умови дотримання тижневої норми робочого часу, встановленої законом. Таке положення не узгоджується з нормами щодо залучення працівників до понаднормових робіт, застосування яких може здійснюватися по певній процедурі й з відповідною оплатою.

Часто згадувана в ЗМІ можливість встановлення роботодавцем 12-годинного робочого дня й 48-годинного робочого тижня стосується винятково працівників, до яких застосовується підсумований облік робочого часу. Він може бути впроваджений тільки в окремих галузях економіки, на виробництві, в цехах, ділянках, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Таким чином, висловлювані працівниками побоювання щодо того, що їх можуть змусити працювати 12 годин на день або 48 годин на тиждень є необґрунтованими.

Проект вводить поняття гнучкого режиму робочого часу, який до цього часу регулювався на рівні рекомендацій Мінпраці, а також передбачає можливість визначення колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку категорій працівників, які самостійно планують свій робочий час.

У проекті Трудового кодексу передбачається можливість залучення працівників на умовах ненормованого робочого часу (зараз — тільки рекомендації Мінпраці). Епізодично за вказівкою роботодавця або без неї працівник зобов’язаний працювати понад норму робочого часу. Тільки у випадку якщо працівник з ненормованим робочим днем залучається роботодавцем до роботи понад норму робочого часу систематично, така робота вважається понаднормовою. Тому що поняття «систематично» не є досить певним, використання праці працівників на умовах ненормованого робочого часу може бути приводом до зловживань із боку роботодавця. Цьому також буде сприяти можливість визначення переліку таких працівників нормативним актом роботодавця й відсутність чітких критеріїв застосування до працівників ненормованого робочого часу.

Відповідно до діючого КЗпП, понаднормові роботи можуть проводитися тільки з дозволу виборного органа первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Залучення працівників до понаднормових робіт згідно з Трудовим кодексом можливе тільки за письмовою згодою працівника й з обов’язковим попереднім повідомленням виборного органа первинної профспілкової організації. Це положення є однвєю з кількох норм законопроекту, які передбачають розширення прав працівників у порівнянні з діючим КЗпП.

Головний висновок такий: підсилюються позиції роботодавця в трудових відносинах. Однак істотного обмеження прав працівників у порівнянні з чинним законодавством також не передбачено. У працівників залишається досить інструментів для діючого захисту своїх прав і законних інтересів.