Врахування особливостей захворювань, що спричиняють інвалідність, при підборі професії та місця роботи

При підборі професії та місця роботи – враховуємо особливості захворювання, що спричиняє інвалідність.

1. Сенсорні порушення – зорові, слухові, мовні. Ці розлади обмежують здатність до орієнтації або комунікації, а отже – до деяких видів трудової діяльності. Такі порушення роблять, зазвичай, недоступними для людей деякі професії (водія – для незрячих, диспетчера – для осіб із порушенням мовлення або слуху тощо). Але в більшості випадків обмеження можуть бути частково компенсовані шляхом підбору підходящої професії та місця роботи, а також через облаштування робочого місця додатковими засобами, що компенсуватимуть сенсорне порушення (звуковими – для незрячих, візуальними – для нечуючих тощо).

Якщо порушення є неповним, але хвороба може прогресувати, рекомендовано види робіт, що не перевантажуватимуть відповідний аналізатор і запобігатимуть розвитку захворювання (наприклад, при глаукомі рекомендовано роботи з невеликим фізичним і зоровим навантаженням та доброю освітленістю робочої зони).

2. Порушення внутрішніх органів та метаболізму – кровообігу, дихання, травлення, ендокринної, нервової, сечостатевої систем тощо. Такі порушення знижують здатність переносити певні фізичні та нервово-психологічні навантаження. Цим працівникам необхідний певний режим праці, відпочинку, харчування. Рекомендовано обмеження навантажень, відсутність шкідливих умов праці, що можуть спричинити розвиток захворювання. Ці порушення можна компенсувати шляхом підбору професії та роботи із відповідними до потреб людини умовами, режимом праці, забезпеченням механічними пристосуваннями для полегшення фізичних навантажень тощо.

Для цієї категорії людей з інвалідністю важливо підібрати не лише професію, а й конкретне місце роботи. Наприклад, для інженера з охорони праці із виразковою хворобою шлунку (ускладнений перебіг) є непідходящою робота в гарячому цеху, на більшості хімічних виробництв, де можлива дія токсичних речовин. Або, скажімо, людям із діабетом потрібні короткі перерви в роботі для того, щоб харчуватися частіше, аніж це роблять інші працівники. Проте ці люди можуть працювати за своєю спеціальністю за умови створення їм можливості дотримання спеціального режиму харчування та дієти.

3. Порушення опорно-рухової системи – деформації кінцівок і хребта, обмеження рухливості кінцівок, хвороби кістково-м’язової системи. Ці порушення призводять до обмежень у переміщенні та фізичних навантаженнях під час роботи. Наприклад, для людини у візку, професії, що передбачають вільне переміщення робочою зоною, будуть доступними після створення архітектурних умов та наявності необхідних механічних пристроїв, які допоможуть у пересуванні. Переміщення вантажів можливе лише у разі механізації або автоматизації цих процесів, а робота, що потребує виконання у різних робочих позах – за наявності відповідних пристроїв, які компенсуватимуть напруження певних груп м’язів тощо.

Працевлаштування людей із цієї групи навіть на підходящі професії у більшості випадків є найскладнішим і потребує спеціальних заходів з організації робочого місця. Це може бути облаштування пандусів, забезпечення спеціальними робочими кріпленнями, модифікація та індивідуальне пристосування пристроїв управління, оснащення спеціальними механізмами полегшення праці або просто забезпечення перерозподілу функцій між цією особою та іншими фахівцями.

4. Людям із розумовою відсталістю недоступні професії, що мають більш високу інтелектуальну складову. Проте ці працівники можуть дуже ефективно виконувати якусь фізичну роботу, якщо її інтелектуальний компонент доступний для них. Йдеться не лише про найпростіші професії, а й у багатьох випадках – про роботи з устаткуванням та інструментом. Адже прості інтелектуальні завдання такі люди виконувати можуть – здебільшого вони вміють читати, робити прості підрахунки, запам’ятовувати виробничі інструкції, підтримувати розмову. Також дефіцит інтелектуальних функцій може бути компенсовано правильним підбором роботи або виключенням із виробничих завдань щодо кожної конкретної посади непосильної для цієї особи інтелектуальної складової.

5. Розлади психіки та поведінки. Це дуже загальна група зовсім різних розладів: шизофренія, афективні (маніакальні та депресивні) розлади, психопатоподібні розлади, зміни цілеспрямованої активності тощо. Навіть у межах одного діагнозу (наприклад, шизофренії) прояви розладу у різних людей можуть бути дуже різними. Всупереч поширеній думці, рівень інтелекту у більшості з цих людей вищий за середній, а отже їм підходить і ретельно підібрана розумова робота.

У працівників із такими розладами можуть бути періоди ремісії (зникнення проявів симптомів) та «зриви». Для більшості представників цієї групи не рекомендовані монотонні роботи, а також такі, що потребують емоційного напруження, відповідальності. Проте за умови правильного підбору професії та створення підходящої робочої обстановки, ці люди можуть бути ефективними працівниками.

Джерело: http://www.intrud.gov.ua/