Вся правда про професійну орієнтацію

Досить часто можна почути слова про необхідність профорієнтації як панацеї для усієї молоді: мовляв, і професію потрібну завдяки їй можна отримати, про свої здібності та схильності дізнатися, і у випадку неправильного вибору спеціальності отримати нову. Але що ж таке профорієнтація, як вона проходить і де?

Професійна орієнтація - це наукова дисципліна, яка допомагає людині обрати свою майбутню професію з урахуванням всіх її здібностей, потреб і бажань. Також професійна орієнтація містить технологію розвитку у людини позитивного ставлення до праці.

Раніше професійна орієнтація (в тому числі її психологічні аспекти) розглядалася з позицій тимчасової допомоги старшокласнику у його професійному самовизначенні, для вибору професії раз і на все життя.

Проте виявилось, що на практиці такий шлях часто не дає бажаних результатів. Адже коли поради і навіть вимоги профорієнтатора починав виконувати конкретний випускник з власними поглядами, певним досвідом, унікальним набором індивідуальних властивостей, прогнозованого позитивного результату досягти неможливо. Більше того, прагнення діяти відповідно до конкретних вимог може призвести до непередбаченої ситуації - професія ніби вибрана правильно, а в процесі навчанні з'являється незадоволення нею, що призводить до внутрішнього конфлікту особистості. Це тому, що людина постійно розвивається, і та професія, яка влаштовувала її три роки тому, може більше не задовольняти. Професійна орієнтація не закінчується вибором професії, вона актуальна протягом всього життя людини.

У процесі профорієнтації здійснюється робота профорієнтолога, до якої він залучає учнів на всіх етапах їхнього навчання. Робота з профорієнтації охоплює такі етапи: інформаційний (профосвіта); діагностичний; консультування; трудових спроб; співбесіди.

Перший етап - інформаційний. Перш ніж обрати професію, абітурієнти мають отримати максимум інформації про професії, їх зміст, статус на ринку праці, рівні освіти, перспективи працевлаштування, можливості продовження навчання.

Другий етап - діагностика. Для того, щоб обрати якусь конкретну професію, абітурієнт має визначити які у нього схильності, інтереси, чи усвідомлює він до кінця свій вибір.

Третій етап - консультування. Передбачається, що протягом консультацій кожен абітурієнт отримає індивідуальну консультативну допомогу у виборі професії з використанням професіограм і психограм. Також проводиться робота зі Схемою аналізу професій. У процесі консультації може здійснюватися (відбуватися) переорієнтація абітурієнтів на іншу професію (спеціальність), якщо обрана ним професіє є неактуальною або не відповідає здібностям абітурієнта, однак кінцевий вибір залишається за ним.

Четвертий етап - трудові спроби. На цьому етапі майстри виробничого навчання або педагоги проводять практику з абітурієнтами, які первинно визначилися з професією (спеціальністю), в лабораторіях і навчально-виробничих майстернях закладів професійного навчання. Під час трудових спроб абітурієнти знайомляться з робочими місцями, їх технічним оснащенням; порівнюють свої очікування з реальними умовами трудової діяльності; оцінюють свої можливості в обраній професії.

П'ятий етап - співбесіда. Адміністрація та роботодавці спілкуються індивідуально з кожним абітурієнтом. Мета співбесіди - визначити, чи готовий працювати абітурієнт, і в разі його готовності запропонувати йому певну вакансію.

Послуги профорієнтації зазвичай надаються фахівцями Державної служби зайнятості у міських чи обласних центрах зайнятості.

Все вищезазначене стосується тих, хто ще зовсім не знає, ким йому працювати і не має відповідної освіти. А як же бути тим, хто вже має освіту, але так і не зумів працевлаштуватися за фахом?

З людьми, у яких виникає потреба в перекваліфікації і в пошуках іншої роботи, профорієнтологи працюють за іншим принципом.

У першому випадку, коли людям необхідно змінити професію, робота профорієнтолога спрямована на поглиблення індивідуального досвіду дорослої людини. Це може бути досвід розробки нових ідей, прийняття рішень та їх практичної реалізації тощо. Основна складність такого завдання полягає в тому, що людина, яка удосконалює свою діяльність, має придумати щось таке, у чому є потреба, за що люди платитимуть гроші і чого ще ніхто не робить. Для того, щоб організувати науково-дослідну роботу з визначеного напряму, профорієнтолог використовує інформаційні бесіди; бесіди-диспути; практикуми; ділові ігри, вправи; діагностичне самоопитування; індивідуальне консультування; тренінг-семінари і само тренінги; питає, чи зможе безробітний виробити товар, надати послуги, які користуються попитом.

Професійна перепідготовка та підвищення кваліфікації безробітних з вищою освітою відповідно до Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації організовується у вузах, закладах післядипломної освіти і, як виняток, під конкретне замовлення роботодавця за погодженням із Державним центром зайнятості.

При направленні службою зайнятості такого безробітного на профперепідготовку враховується відсутність на обліку фахівців за такою спеціальністю; наявність конкретних замовлень роботодавців; неможливість підібрати потрібну роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; термін перебування на обліку в службі зайнятості; необхідність змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка б відповідала професійним навичкам.

Спеціалізація здійснюється у вузах, заняття тривають не менше 500 годин. Не допускається перепідготовка безробітних із вищою освітою за спеціальностями, що є надлишковими на ринку праці.