Половина офісних працівників вважають себе трудоголіками

Хто винен у трудоголізмі?
Цікаво, що у 2012 році трудоголіками себе вважали 56% офісних співробітників.
«Не дивно, адже той обсяг роботи, який два роки тому здавався очевидним «перебором», в умовах масових скорочень і перерозподілу обов'язків здається цілком нормальним», – відзначають дослідники.
Офісні співробітники більше схильні звинувачувати у своїй «тязі до роботи» зовнішні обставини. Про це заявляють 26% опитаних. Ще 24% відповіли, що зараз важкі часи, тому робота розцінюється як засіб виживання.
А ось керівника звинувачує значно менша кількість співробітників – всього 10%. У 2012 році цей відсоток був удвічі вищим. Найбільше працівники українських офісів звикли «валити» все на себе (29%). Два роки тому 39% казали, що самі покладають на себе багато обов'язків.
Цікаво, що чим вища посада, тим більше співробітник схильний бачити корінь своєї працьовитості у самому собі. Серед тих, хто працює надто багато з власної ініціативи, ТОП-менеджерів і керівників – 47%, менеджерів середньої ланки – 27% і лінійних співробітників – 23%.
Ознаки трудоголіка
32% опитаних вважають ознакою трудоголізму те, що вони часто затримуються на роботі, працюють у вихідні, а також завжди доступні для начальника і колег у телефонному або on-line режимі. Частина опитаних посилаються на самовідчуття. Приміром, 18% з них заявили, що почуваються так, наче працюють цілодобово безперервно. Ще 14% зізналися, що робота для них завжди була на першому місці.
13% офісних співробітників знаходять більш істотне виправдання – вони більше року не ходили у відпустку. 11% орієнтуються на думку оточуючих і вважають себе трудоголіками, тому що всі так кажуть. Цікаво, що тільки кожен десятий вважає, що трудові досягнення – єдиний привід для гордості в їх житті.
Бути трудоголіком добре чи погано?
Трудоголізм пояснюється прагненням людини втекти від реальності, повністю занурившись у роботу, яка сприймається як єдиний засіб самореалізації. При цьому його мало що радує в навколишньому світі і весь сенс свого існування він бачить тільки в роботі. Будь-яка компанія хоче бачити в своїх рядах людей, які повністю віддаються роботі, ініціативних, креативних, що виконують великі обсяги роботи. Працівники, що володіють цими якостями, для них на вагу золота. Але чи є такими трудоголіки?
Якщо у вашому колективі працює трудоголік, то не можна виключити можливість виникнення конфліктів, оскільки вони і від своїх колег вимагають такої ж віддачі в роботі, нав'язують свої інтереси. Захоплюючись процесом роботи, не помічаючи самі того, такі співробітники наносять шкоду собі, так як в будь-який момент можуть «згоріти», а ось чи знайдеться їм гідна заміна – навряд чи.
Далеко не завжди трудоголіки використовують в роботі креативні підходи, оскільки їх завдання полягає в максимальній віддачі і послідовному, кропіткому виконанні тих обсягів роботи, які були ними намічені. Головним для них є виконання за будь-яку ціну взятих на себе зобов'язань.
На відміну від трудоголіка просто працьовитій людині важливий результат, якість виконаної роботи, а не її кількість. Робота для такої людини є всього лише частиною життя, одним із способів самореалізації і засобом для фінансового благополуччя.
Трудоголізм за своєю природою є психологічним захворюванням, одним із видів залежностей на ряду з такими людськими недугами як алкоголізм, наркоманія, ігроманія. Спільним для цих розладів є втеча від реальності, тільки кожен із залежних людей вдається до свого «наркотика».
Будь-яка залежність виліковується за бажаннм самої людини. Така людина повинна правильно формулювати цілі і визначати час для їх здійснення, реально оцінювати свої можливості, креативно підходити до досягнення бажаних результатів у роботі. Також потрібно прагнути розширювати коло своїх інтересів, приділяти більше часу сім'ї, друзям, вести активний спосіб життя. І пам'ятати, що все добре в міру – це правило золотої середини.
Дані отримані у результаті опитування, проведеного дослідницьким центром міжнародного кадрового порталу hh.ua у серпні 2014 року. В опитуванні взяли участь 1 488 респондентів.