Прогноз Алесдера Маклеода на 2013 рік

Жоден подібний список не може бути вичерпним або мати якісь часові рамки, але усі його пункти мають однакове походження: довгострокове накопичення нестерпного тягаря боргу.
Ця історія почалася з кінцем Першої світової війни, і в ній йдеться про світ, де вільну конкуренцію змінила політична мотивація в економічних і валютних питаннях, і який перейшов від створення капіталу до його руйнування в цілях загального блага.
Маніпуляції урядів і центральних банків зі своїми економіками і паперовими грошима дозволили успішно відстрочити банкрутства і ліквідації накопичених неефективних інвестицій до того моменту, коли їх вартість стане неприйнятною.
До 2007-2008 років накопичена заборгованість була занадто велика, щоб спотворені, обтяжені і ослаблені економіки могли її підтримувати. І це проблема не лише однієї країни, тому що пухир розрісся до всесвітнього масштабу.
Сполучені Штати, Сполучене Королівство і країни Єврозони разом досягли цієї крайньої точки, тоді як Японія чекала своєї години, щоб надолужити прогаяне. Тільки на ці країни припадає приблизно половина світового ВВП. Банки, що володіють цими боргами, фінансово взаємозв'язані, а також пов'язані з іншими банками в країнах, де проблема боргового пухиря стоїть не настільки гостро.
Таке одностайне дотримання усіма країнами шляху до саморуйнування – це результат міжнародної координації, яка все частіше переважала у світовій політиці з часів Бреттон-Вудської конференції 1944 року.
Відповіддю на фінансову кризу 2008 року було залучення більшої кількості учасників, і це привело до того, що країни Великої двадцятки стали посткризовим форумом міжнародної економічної координації. Ніколи ще в сучасній історії ми не бачили, щоб так багато урядів погоджувалося здійснювати одні й ті самі помилки; і це дуже важко, враховуючи глибинну взаємопов'язаність їх банків, тому тут є місце особливій думці.
Упродовж останніх п'яти років світова банківська система боролася з проблемами недостатності капіталу, переоціненої застави і прихованої тенденції балансових листів до скорочення. Уряди за допомогою своїх центральних банків підтримували ці неспроможні організації, наводняючи їх як державними боргами, так і незабезпеченими грошима, а також маніпулюючи кредитними ринками з метою підтримки котирувань.
Якщо прибрати ці спотворення, ми побачимо, що ситуація в приватному секторі економіки все ще погіршується через чотири роки після вибуху кредитного пухиря. І цей факт приховується за рахунок збільшення як бюджетних витрат, так і паперової валюти. У іншому разі погіршали б балансові листи банків, знищивши їх сукупний капітал, в деяких випадках – по декілька разів.
Уряди в цілому не усвідомлюють, що вони перебувають у розпалі економічної кризи. Через маніпуляції з кредитами, грошима і цінами розрахунки стали економічно неможливими.
У цьому відношенні між комунізмом збанкрутілих країн минулого і сьогоднішніми регульованими і плановими економіками мало відмінностей, хіба що в ступені державного втручання.
І поступово, як це сталося в Радянському Союзі, пересічні люди, діючи у власних інтересах, доб'ються повалення своїх урядів. Якщо уряди не змінять курс, це станеться неминуче.
У більш довгостроковій перспективі також неконтрольовано зростають бюджетні витрати на охорону здоров'я і соціальні програми. Більше того, спроби скоротити постійні бюджетні дефіцити за допомогою збільшення податків для приватного сектора тільки пригнічуватимуть економічну активність, скорочуючи доходи від оподаткування.
Більшість економістів, неокласиків, що невірно розуміють фундаментальні принципи свого предмета, схоже, не здатні побачити походження проблеми, яку вони самі й допомогли створити урядам.

Системні ризики в 2013 році
1. Банки взаємозв'язані за допомогою міжбанківських і міждержавних позик. Вони також пов'язані ризиком невиконання зобов'язань похідними і позабалансовими перезаставами кредитних забезпечень. Запорука – це завжди чиясь власність, неодноразово використана з вигодою без участі й навіть без відома власника.
Рівень банківського капіталу, окрім балансових і позабалансових зобов'язань, недостатній для покриття як прихованих витрат, так і системної ланцюгової реакції або спаду, що поновлюється, у світовій економіці.
Приховані збитки – це збитки, замасковані попередніми змінами в правилах бухобліку, а також збиток від неефективного розміщення капіталу, який не відображений у звітності.
Системні ризики включають суверенні дефолти, значні зниження заставної вартості і банкрутство партнера на ринку.
Спад у приватному секторі економіці, позбавленому від лушпиння офіційної статистики, триває.
Банки перетворилися на корумповані організації, які постійно перебувають на межі банкрутства. Вони обслуговують себе і свої уряди за рахунок своїх клієнтів.
Проте, центральні банки продовжують рятувати їх за допомогою подальшого збільшення грошової маси і державних гарантій незалежно від витрат. Особливо серйозно це загрожує країнам, баланси великих банків яких занадто великі порівняно з їх ВВП, – таких, як Великобританія і Швейцарія.

2. Суверенні держави. Економіка США, яка не лише зіткнулася безпосередньо з проблемою бюджетного дефіциту, опинилися також перед вибором між економічно деструктивними наслідками підвищення податків і витратами на охорону здоров'я і соціальні потреби.
Економічне відновлення, від якого залежать прогнози майбутніх дефіцитів, віддаляється все сильніше завдяки помилковим заходам економічної і валютної політики. Крім того, мало уваги приділяється проблемі бюджетних витрат.
Тому прогнозується погіршення стану державних фінансів. Також, можливо, потрібно буде збільшити відсоткові ставки раніше, ніж передбачалося, щоб приборкати неминучі наслідки цінової інфляції, викликані друкуванням грошей у прискореному режимі.
Очевидно, Єврозона переживає фінансову і економічну кризу.
ЄЦБ готовий зробити усе необхідне, щоб зупинити повторення грецьких проблем десь ще, але майже напевно вже надто пізно. Навантаження Євросистеми на Німеччину, Нідерланди, Фінляндію та Австрію занадто велике, і в цей виборний рік у Німеччині можна чекати посилення політичного інакомислення.
У 2013 році ми побачимо, як проблеми Іспанії, Італії та Франції разом узяті почнуть тиснути на ціну їх державних боргових зобов'язань. Їх облігації переоцінені і, здебільшого, зобов'язані своїм статусом нормативам Базельського комітету з адекватності капіталу і безпричинної довіри до ЄЦБ.
Банківська система Єврозони недостатньо капіталізована і, якщо бути реалістом, вже збанкрутіла.
У Японії головному банку загрожують суперечливі труднощі. Державний борг в 1 квадрильйон ієн змушує ЦБ фінансувати постійний дефіцит за допомогою друкування грошей. Більше того, тепер заощадження вкладників з'їдаються в прискореному режимі, що веде до зростаючого торгового дефіциту. Схоже, Японія, нарешті, входить в кінцеву фазу своєї економічної кризи, яка розпочалася з вибуху пухиря рівно 24 роки тому.
Великобританії загрожують ті ж проблеми, що й США, притому, що система оподаткування насправді перешкоджає створенню капіталу. Крім того, там очікується неконтрольоване збільшення витрат на медичне обслуговування і соціальні потреби.
Уряд країни політично слабкий, а коаліція перешкоджає усім спробам відступитися від соціальних пріоритетів на користь економічної реальності. Крім того, там існують ризики, пов'язані з непропорційно великими фінансовим і банківським секторами з високим рівнем міжнародних зв'язків, – особливо з Єврозоною. Вони ляжуть нестерпною ношею на плечі держави, якщо банківська криза отримає подальший розвиток у 2013 році.

Стежте за розвитком подій у наступних сферах:
Інфляція, яка несподівано збільшиться, якщо увага перейде з грошей на товари, а наслідком стане наростання стагфляції. Пам'ятайте, що держави зазвичай публікують занижені показники інфляції, а ціни в США, Великобританії та інших країнах вже зростають істотно вищими темпами, ніж припускають показники індексу споживчих цін (ІСЦ).
Відсоткові ставки, які можуть зрости швидше, ніж очікувалося, через інфляцію. У цьому разі може початися вибухове зростання цін на активи, якщо ринки зроблять поправку на зростання відсоткових ставок до його початку, що позбавить центральні банки можливості утримувати контроль над цінами на кредитних ринках.
Подальша криза в американському приватному секторі (за винятком уряду).
Зростання доходності облігацій Іспанії, Італії або Франції.
Погіршення торгового балансу Японії і послаблення ієни.
Лопання пухирів ринку облігацій, особливо в США, Великобританії, Німеччині, Японії або Франції.
Кризові наради урядів або керівників центральних банків, які не призводять до яких-небудь рішень і лише ще більше псують їх образ в очах суспільства.
Ринки похідних та їх схильність до партнерського ризику, позики під заставу нерухомості і перезастави.
Ринки срібла з великими короткими позиціями, що належать банкам-дилерам, які у зв'язку з цим схильні до злоякісного ведмедячого стискування. Якщо це станеться, ця ситуація спровокує різке зростання цін на золото, що, можливо, пошириться на інші метали та за межі цього сектора.
Зростаюча соціальна напруга.
Подальші обмеження свободи особистості.

Чи є вихід?
Так, але його навряд чи врахують. Всього лише треба, щоб достатня кількість членів групи двадцяти припинила знищувати капітал для локалізації короткострокових глобальних системних ризиків.
Уряд, який розуміє це, скоротить власні витрати і зобов'язання, відокремить податки від заощаджень і припинить заохочувати у своїх громадянах залежність від державних пільг.
Якщо відмовитися від субсидій на охорону здоров'я й освіту, навантаження на суспільство істотно знизиться, і їх можна буде направити на те, що дійсно необхідно. Звільняться зайві ресурси, які можна ефективніше використати в інших сферах.
Такий уряд усвідомлює цінність металевих грошей та їх важливість для економічних розрахунків, і перейде на всеосяжне забезпечення металом. Він зрозуміє, що йому немає місця в трійці "споживач-вкладник-підприємець", обмежить свою роль до забезпечення непорушності прав власності. Він позбавиться від центрального банку як інструменту втручання на ринки. Відсоткові ставки встановлюватимуться відповідно до потреб користувачів.
І, окрім усього вищеперерахованого, уряд зніме усе державне регулювання, змусивши компанії цінувати і заробляти власну репутацію, людей – робити власний вибір, а вкладників – самим вирішувати, скільки відкладати і куди інвестувати заощадження.

Висновок
Тепер ми ще на рік ближче до нової банківської і фінансової кризи, темпи якої зростають. І яка, врешті-решт, може перетворитися на обвал паперової валюти.
У 2012 році ці системні ризики зросли, особливо в Єврозоні, але не тільки. Поки що жодне з рішень, реалізованих де-небудь, не принесло жодної користі.
Судячи з ситуації, що склалася, все менша вірогідність того, що якийсь із західних урядів зможе або робитиме вірні кроки, щоб уникнути остаточного колапсу.
Так що в 2013 році системні ризики реалізуються з більшою вірогідністю, ніж у 2012 році.

epravda.com.ua

За матеріалами hitjob.com.ua