Справжня робота починається після сорока.

У першій половині минулого століття до моди увійшло виcловлювання "Життя починається після сорока". А причиною тому послужили книга Уолтера Питкіна з такою назвою і пісня Софії Такер, прем'єра якої відбулася п'ятьма роками пізніше. Щодо усього життя судити не беремося, а ось із приводу роботи візьмемо на себе сміливість стверджувати, що людина починає по-справжньому усвідомлено працювати тільки після сорока років. Хоча, створюючи портрет сучасного безробітного, один фахівець із працевлаштування заявив, що це жінка за сорок, ображена на те, що її знання і досвід нікому не потрібні. Давайте трохи поміркуємо з приводу працевлаштування людей у віці за сорок взагалі і про робоче довголіття зокрема.
 До влади прийшли молоді та ранні – люди енергійні, амбітні, навіть дещо нескромні, знаючі, які розхвалюють себе так, що їх попередникам-людям похилого віку навіть перед відходом на пенсію таке не говорили солодкоголосі товариші по службі. Що вдієш! Час зараз інший, товар треба показати лицем. Конкурс на заміщення вакантних посад із пристойним окладом величезний. І виховані в скромності фахівці у віці повинні зрозуміти: для того, щоб бути конкурентоздатними, вони зобов'язані забути про те, що, мовляв, незручно говорити про свої здібності, а особливо про досвід роботи у цій галузі. Незручно обманювати працедавця, а говорити правду дуже навіть зручно!
Важливо також мати знайому людину у своїх професійних колах, яка могла б за вас поручитися і рекомендувати вас як відмінного фахівця. Нехай ним стане, наприклад, ваш колишній викладач із кафедри, де ви здобували другу освіту, а нині професор, доктор наук, дійсний член-кореспондент і так далі. Сколихніть свої зв'язки в професійному середовищі і потім підтримуйте їх постійно. Це важливо не лише для працевлаштування, але й для подальшої вашої роботи. Адже і працедавця можна зрозуміти, оскільки ваша кандидатура віку, що "зашкалює", викличе у нього особливі сумніви. Розвіяти їх допоможе такий рекомендаційний лист, дзвінок або навіть поширені кимось чутки про те, що ви, як у пісні В. Сюткина, "те, що треба".
Додатковим плюсом для тих, хто влаштовується на роботу в критичному для працевлаштування віці, може стати і друга, і третя освіта. Чесно кажучи, нинішня вища, отримана в якій-небудь із академій, що розплодилися, або в одному з чисельних університетів, не пара старій школі. А якщо на хорошу базову покласти ще якісь сучасні курси підвищення кваліфікації (назвемо їх так), то на хліб із маслом ви легко собі заробите.
Слід зазначити, що у нас склалося помилкове уявлення про те, що в спільні підприємства й інофірми беруть тільки молодих – довгоногих і великооких. На представницькі роботи (наприклад, на посаду секретаря) – можливо, але там, де потрібні знання та досвід, на ноги не дивляться. Адже не стане жінка за сорок претендувати на посаду соліста кордебалету або чоловік за п'ятдесят найматися офіціантом. Хоча в Нью-Йорку в один розкішний ресторан узяли офіціантом нашого колишнього соліста балету на пенсії і не шкодують про це. Працедавцеві потрібно звернути увагу і на те, в який колектив він бере людину, на яку ділянку роботи. Може, молоді потрібний стримуючий чинник, або в колективі треба гасити конфліктні ситуації, що часто виникають і так далі. Примітивний приклад: один із невеликих магазинчиків біля житлового будинку був на межі банкрутства. А причиною тому стала молода красуня-продавщиця, яка грубіянила покупцям. Варто було хазяїну узяти жінку в роках (як у Пушкіна: "красуню шістдесяти років, у грацій у відпустці та в любові у відставці") – і все змінилося буквально відразу. Великий життєвий досвід цієї милої пані, її тон і навіть манера поводити себе притягнули в магазинчик клієнтів.
Відомо, що завдання претендента на вакантну посаду – переконати працедавця, що ви саме той, хто йому потрібний! А хто як не людина з життєвим досвідом здатна це зробити – знайти потрібний підхід до інтерв'юєра й аргументи для переконання. Важче іншій стороні, особливо новоспеченому керівникові, який приховано боїться управляти такими досвідченими фахівцями. Зрозуміло, що старшому товаришеві посадити юного начальника в калюжу дуже легко. Ті, кому за сорок, будьте психологами: не показуйте на співбесіді, що ваш майбутній керівник – ще салага. Врешті-решт молодість – це недолік, який із роками минає. Одного дня молодий керівник підприємства не схвалив кандидатуру гідної в усіх відношеннях претендентки на вакантну посаду завідувачки відділом, оскільки побачив у ній риси вдачі своєї тещі : "Досить із мене вдома Володарки"! Що ж треба зробити, щоб бути конкурентоздатним на ринку праці після сорока? Передусім слід спростувати ті аргументи, які стали причиною цього обмеження.
Найвирішальніший стосується здоров'я. Сім'я моїх приятелів продуктивно і багато працює, тому вони вирішили найняти собі помічницю по господарству. Чоловік сказав дружині: "Давай візьмемо молоденьку дівчину, а то літня тут охатиме та ахатиме. Не приведи Господь, ще звалиться у нас прямо у квартирі від непосильної праці". Розхожа думка! Природно, з роками здоров'я не додається. Більше того, відомо, що деякі професії скорочують життя. Небезпечними вважаються такі, наприклад, спеціальності, як шахтар, журналіст і державний діяч. Тому наше з вами завдання – не займатися лікуванням хвороби, що вже виникла, а попереджувати її появу. Яким чином? Профілактика та здоровий спосіб життя! Екологія (як із пафосом кажуть, культура країни, моральність народу та совість уряду) перебуває зараз на страхітливо критичному рівні, тому людина, яка працює має бути уважнішою до питань здоров'я вдвічі.
Не повторюватимемося і не говоритимемо банальності типу "Довго жувати – життя подовжувати", у тому числі не розмірковуватимемо про те, як потрібно стежити за собою, правильно харчуватися і по погоді одягатися. Для цього є багато цікавої спеціалізованої літератури і періодики. Зазначимо лише той факт, що людині за… не можна жити спогадами. Її девізом повинен стати рух уперед. Можна тільки писати спогади, щоб постійно тренувати свій мозок. З віком такі тренування потрібні кожній працюючій людині. Варто набагато інтенсивніше, ніж зазвичай, завантажувати пам'ять, наприклад осягати нову справу. До речі, невміння або (більше) небажання людей у віці освоювати нове – аргумент номер два в арсеналі працедавців, що стосується обмеження за віком. Тим паче, що таке нове, як сучасні комфортні та функціональні засоби зв'язку, зрозуміти у змозі навіть дитина. Так, внучка подарувала сімдесятип'ятирічній бабусі свій старий комп'ютер, і тепер вони спілкуються "аською" (ICQ), оскільки бабуся останнім часом стала погано чути! Та найзабавніше, що вона знайшла собі роботу завдяки Інтернету. А чим ви гірші за цю чудову жінку (назвати її старенькою язик не повертається)?
Повертаючись до здоров'я, слід зазначити, що серед факторів ризику захворювань на першому місці безумовно є стрес (супутні захворювання – атеросклероз, гіпертонія, зниження імунітету, постстресова депресія, апатія і так далі). Чому він буває, усім відомо: втрата роботи, вихід на пенсію, зміна профілю діяльності, проблеми на службі і, нарешті, зміни в роботі. Саме у такому порядку. Тому треба потурбуватися про стійкість свого психічного здоров'я. Передусім про вироблення та збереження позитивного погляду не лише на свою трудову діяльність, але й на світ в цілому. А головне – потрібно поставитися до справи працевлаштування з почуттям гумору, не сприймати кожну відмову близько до серця. Не варто ображатися та засмучуватися, що вас не оцінили належним чином, наприклад, працедавці із США. Ще невідомо, кому повезло більше – може, ця "американська трагедія" стане для вас благом. Не висувайте надмірних вимог до інших людей, тим паче до інтерв'юєра. От не знає, припустимо, ваш працедавець правило буравчика, зате в питаннях комплексного аналізу становища підприємства, що виявляє його сильні та слабкі сторони щодо цього ринку і включає повний облік чинників зовнішнього середовища, позицій конкурентів, ризиків і таке інше, він ас. Отже, будьте об'єктивні.
Працедавець оцінить той факт, що у зрілого фахівця, як правило, діти вже дорослі, і сидіти по догляду за хворим чадом вам не припаде. Та й працівники у віці за сорок набагато відповідальніші, ніж їх молодші товариші, і лікарняний лист без гострої потреби ніколи не візьмуть. Крім того, бажання працювати проявляється у людей, яким за сорок, особливо гостро. Річ у тому, що в цей час заклик плоті, властивий молодості, стихає. Сімейне життя устаканюється, і залишається тільки непереборне бажання робити те, що ти можеш, те, що тобі під силу. Тут хочеться звернутися до зрілих фахівців: гарненько подумайте, де й як варто змагатися з більш амбітними молодими людьми. Ви ж, як то кажуть, особлива стаття, ось і позиціонуйте себе особливо.
Ті організації, які розміщують оголошення, що містять вікові обмеження, часто вважають себе передовими. У зрілому віці люди нібито стають консерваторами. Ні в якому разі ні! Усе багато в чому залежить від характеру. Є такі молоді люди, які гірше за людей похилого віку, та і життєвий досвід у них слабкий. Часто буває, що так зацикляться на одній ідеї – хоч вішайся. Про яке новаторство може йтися? І знову ж таки: якщо щось здійснюється, то по незнанню. Досвідчений співробітник такого б не зробив. У одну компанію постійно вимагалися "молоді, енергійні, ті, які бажають добре заробляти". Вони дійсно приходили, але так само швидко зникали, тому що треба було постійно бігти попереду паровоза з новими ідеями продажів і працювати, працювати, працювати. Витримували найстійкіші, в основному жінки за сорок, і, уявляєте, вони добре заробляли! Забезпечували себе і своїх онуків. Отже не все ще втрачений у нашого типового безробітного.
Про чоловіків люблять казати, що якщо він до сорока років нічого путнього не зробив, то далі на нього не варто розраховувати. Теж не факт. На моїх очах одного звичайного юриста, відставного військового, трохи за сорок, узяли в компанію, що знову утворилася. Його дисциплінованість, чіткість, сумлінність і відданість підприємству вмить виділили колишнього вояку серед колег, і він швидко став... виконавчим директором. Чим не блискуча кар'єра після сорока? Головне, чого не вистачає і працедавцям, і претендентам – сміливості. Сміливості узяти претендента "за сорок" на вакантну посаду і сміливості претендувати на вакантну посаду, заявити про себе і про свою робочу і навіть творчу зрілість в такому віці. До речі, стояти за прилавком – теж велике мистецтво. Пам'ятаєте, в "Пісні про роки" Г. Мовсесяна на слова Р. Рождественського: "Не лише вантаж – мої роки. Мої роки – моє багатство"? Важливим також є висновок, зроблений на основі аналізу трудової діяльності людей, що дожили до ста років: "Щоб бути довгожителем, потрібно працювати до самої старості". Робота невід'ємна від умов і способу життя кожної людини. Спосіб життя безпосередньо пов'язаний із вашим умінням жити і... старіти. Тільки діяльне життя може забезпечити вам довголіття.
http://hrliga.com/
Підготувала Зоряна СОНЯЧНА

За матеріалами hitjob.com.ua